ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ КОД: ТЕОРЕТИЧНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ

Автор(и)

  • Наталя Миронова кандидат філoлoгічних наук, cтарший викладач кафeдри рoманcькoї і нoвoгрeцькoї філoлoгії та пeрeкладу з викoнанням oбoв`язків заcтупника дeкана факультeту пeрeкладачів Київський національний лінгвістичний університет (Міністерство освіти і науки України), м. Київ, вул. Велика Васильківська, 73

DOI:

https://doi.org/10.17721/2663-6530.2019.35.01

Анотація

Мова – це «дух народу». Загальновизнаною на сьогодні є ідея антропоцентричності мови. Формування антропоцентричної парадигми зосередило увагу дослідників на людині, на її місці в культурі, адже мовна особистість є центром культурної традиції. У рамках цієї парадигми активно розвивається лінгвокультурологія – наука, орієнтована на культурний чинник у мові та мовний чинник у людині; наука, що має на меті дослідження співвіднесеності та зв`язку мови і культури, мови і свідомості. Формування сталого термінологічного апарату є актуальною проблемою лінгвокультурології. Одним із найважливіших понять у цій галузі є ведення поняття лінгвокультурного коду поруч із поняттями «культурний код» і «вербальний код». Стаття присвячена аналізу сучасних підходів до вивчення поняття лінгвокультурного коду, який є вербальним втіленням коду культурного та має на меті аналіз наявних робіт з цієї проблематики та визначення теоретичних засад дослідження лінгвокультурного коду. Виявлено типологічні й функціональні характеристики лінгвокультурних кодових систем. Описано способи класифікації кодів у межах системи за тематичними й субстанціональними ознаками, а саме поділ кодів на субстанціональні й концептуальні. Мета класифікацій такого роду – визначення та впорядкування матеріальних засобів вираження культурно значущої інформації. Розглянуто систему ієрархічного впорядкування лінгвокультурних кодів. Для позначення в лінгвокультурології систем нижчого рівня використано термін «субкод». Актуальним видається лінгвокультурологічне трактування субкоду як одиниці нижчого, ніж код, рівня та його місця в системі культурних кодів з розгалуженими вертикальними й горизонтальними внутрішніми зв’язками, що складають образну парадигму культури. Зроблені у статті висновки є теоретичною базою для подальших досліджень практичного характеру в галузі лінгвокультурології та лінгвосеміотики.

___________

Littérature

  1. Алефиренко, Н. Ф. Поэтическая энергия слова. Синергетика языка, сознания и культуры (Москва, Academia, 2002), 392.
  2. Андрейчук, Н. «Застосування терміна код в антропокультурній лінгвістиці.» Вісник Національного університету «Львівська політехніка» 648, Серія «Проблеми української термінології» (2009): 113–117.
  3. Андрейчук, Н. І. «Мовнокультурний код як категорія антропокультурної лінгвістики.» Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки16 (2009): 61–64.
  4. Бацевич, Ф. С. Словник термінів міжкультурної комунікації, доступ http://terminy-mizhkultkomunikacii.wikidot.com
  5. Березович, Е. Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования (Москва, Индрик, 2007), 600.
  6. Гудков, Д. Б., Ковшова, М. Телесный код русской культуры: материалы к словарю (Москва, Гнозис, 2007): 5–17.
  7. Дукальская, И. В. «Фреймовый метод описания английского лингвокультурного кода «АРТЕФАКТЫ».» Вестник Воронежского государственного университета 2, Серия «Лингвистика и межкультурная коммуникация» (2008): 59–62.
  8. Жеребило, Т. В. Термины и понятия лингвистики: Общее языкознание. Социолингвистика: словарь-справочник (Назрань, Пилигрим, 2011), 280.
  9. Ковшова, М. Л. Лингвокультурологический метод во фразеологии: Коды культуры (Москва, Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2012), 456.
  10. Кононенко, В. І. Мова в контексті культури: монографія (Київ – Івано-Франківськ, 2008), 390.
  11. Красных, В. В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология: курс лекций (Москва, Гнозис, 2002), 284.
  12. Лотман, Ю. М. Структура художественного текста (Москва, Искусство, 1970), 271.
  13. Маслова, В. А. Лингвокультурология, 2-е изд., стереотип. (Москва, Издательский центр «Академия», 2004), 208.
  14. Маслова, В. А. «Числовой код коммуникации: лингвокультурный образ числа «семь».» Ученые записки Таврического национального университета им.В. И. Вернадского, Серия «Филология. Социальные коммуникации», том 25 (64), № 1, ч. 1 (2012): 355–358.
  15. Мечковская, Н.Б. Семиотика. Язык. Природа. Культура: курс лекций (Москва, Academia, 2004), 432.
  16. Папшева, А.В. «Применение категории «код» в лингвокультурологии.» Известия Самарского научного центра РАН, Серия «Филология», том 12, № 3 (2) (2010): 492–494.
  17. Пустовалова, В.І. «Шаховий лінгвокультурний субкод у сучасному медіатексті.» Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна 1014, Серія «Філологія» 65 (2012): 80–86.
  18. Степанов, Ю. С. Константы. Словарь русской культуры. Опыт исследования (Москва, Языки русской культуры, 1997), 824.
  19. Телия, В. Н. Русс кая фразеология. Семантический, прагматический, лингвокультурологический аспекты (Москва, Языки русской культуры, 1996), 288.
  20. Толстая, С. М. Пространство слова. Лексическая семантика в общеславянской перспективе (Москва, Индрик, 2008), 528.
  21. Толстой, Н. И. «Язык и культура.» Язык и народная культура. Очерки по славянской мифологии и этнолингвистике (Москва, Индрик, 1995), 512.

Завантаження

Опубліковано

2023-01-18

Номер

Розділ

Статті

Як цитувати

Миронова, Н. (2023). ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ КОД: ТЕОРЕТИЧНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ. ПРОБЛЕМИ СЕМАНТИКИ, ПРАГМАТИКИ ТА КОГНІТИВНОЇ ЛІНГВІСТИКИ, 1(35), 13-25. https://doi.org/10.17721/2663-6530.2019.35.01