СИНТАКСИЧНИЙ ТИП (СХОЖІСТЬ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ) В ІСПАНСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

Анотація

У статті проаналізовано структурну організацію, семантичне навантаження та функціональну роль словосполучень іспанської та української мов на синхронному зрізі з метою виявлення їхнього мовного типу в окремо взятій мові з подальшим порівнянням цього феномену в обох мовах. Застосовано принцип фрагментарної типологічної класифікації зазначених мов, заснованої на визначенні конкретної ознаки синтаксичної одиниці, незалежно від генетичної спорідненості / віддаленості мов. Ґрунтуючись на таксономічній лінгвістичній типології В. фон Гумбольдта, яка побудована на загальних принципах різного ступеня граматикалізації мов світу, у цьому дослідженні виявлено, що тип словосполучення в досліджуваних мовах не є представленим у чистому вигляді. Відтак, враховуючи співвіднесення ролі та ступінь вживаності прийменника, відмінка, порядку слів та морфологічно незмінюваних слів (прислівника, інфінітива, дієприслівника та герундія) у таких структурах, як узгодження, управління та прилягання, в іспанській мові синтаксичний тип словосполучення доцільно віднести переважно до мішаного аналітично-флективного, а в українській мові – переважно до флективно-аналітичного різновиду. Одночасно спостерігається наявність у словосполученнях в іспанській та українській мовах по-різному представлених аломорфних або ізоморфних рис аглютинативного, полісинтетичного та ізолюючого типів. Типологічна характеристика словосполучень у порівнюваних мовах будується з урахуванням типу форми та типу відношень між їхніми компонентами. Типологічні риси іспанських та українських словосполучень являють собою певну сталу сукупність, яка є взаємообумовленою та взаємозалежною, одночасно певна риса може бути провідною на тлі інших можливих характеристик. Порівняння іспанської та української мов доводить перевагу ізоморфізму структурних, семантичних та функціональних рис словосполучень, що вказує на схожість та подібність явища в обох мовах, над аломорфізмом рис, що засвідчує наявність різнотипних структур словосполучень як показника національно маркованих компонентів в окремо взятій мові.

________________

Referencias

1. Anna G. Ramat, Paolo Ramat. Las lenguas indoeuropeas (Madrid, Ed. Cátedra, 1995).
2. Byron,Theodora. Historical Linguistics (Cambridge, Cambridge University Press, 1977).
3. Clackson,James. Indo-European linguistics: An introduction (London, Cambridge University Press, 2007).
4. Lyovin,Anatole V. An Introduction to the Languages of the World (New York, Oxford University Press, 1997).
5. McMahon,April. Understending Lenguages (Cambridge, Cambridge University Press, 1994).
6. Milroy,James. Linguistic Variation and Change (Blackwell, 1992).