LA REPRÉSENTATION DE GENRE DANS LE DISCOURS DES PERSONNAGES DU CINÉMA FRANÇAIS CONTEMPORAIN : MARQUEURS LEXICAUX ET PRAGMATIQUES / ПРЕЗЕНТАЦІЯ ГЕНДЕРУ У ДИСКУРСІ ПЕРСОНАЖІВ СУЧАСНОГО ФРАНЦУЗЬКОГО КІНО: ЛЕКСИЧНІ ТА ПРАГМАТИЧНІ ОЗНАКИ

Анотація

Cet article examine les caractéristiques lexicales et pragmatiques de la représentation du genre dans le discours des personnages du cinéma français contemporain. Le genre est considéré comme une construction socioculturelle et discursive qui se concrétise à travers les pratiques de parole et se reproduit dans les interactions entre les personnages. Le fondement théorique de cette étude repose sur des travaux en linguistique de genre, en analyse du discours et en pragmatique, notamment les idées de R. Lakoff, D. Tannen, J. Butler et de chercheurs francophones contemporains. Une attention particulière est accordée aux caractéristiques de la langue française en tant que système genré, ainsi qu’aux processus socioculturels de féminisation du langage dans l’environnement francophone. Le corpus d’analyse est constitué de films français du XXIe siècle, dans lesquels sont retracées les caractéristiques typiques du discours des personnages féminins et masculins. Au niveau lexical, des différences ont été identifiées dans l’emploi des formes féminines, des unités linguistiques à connotation émotionnelle, des intensificateurs, du vocabulaire tabou et des formules de politesse. Au niveau pragmatique, l’étude a porté sur les stratégies de politesse, les actes de parole directs et indirects, la prise d’initiative, la gestion des tours de parole, ainsi que le recours à l’humour et à l’ironie. Les résultats indiquent que le discours cinématographique français reflète non seulement des stéréotypes de genre bien établis, mais révèle également une tendance à leur transformation. Parallèlement, les schémas de discours liés au genre n’apparaissent pas de manière isolée, mais en interaction avec d’autres facteurs sociaux, notamment l’âge, la classe sociale et le statut des personnages.

______

У статті досліджуються лексичні та прагматичні ознаки гендерного представлення мовлення героїв у сучасному французькому кінодискурсі. Ґендер розглядається як соціокультурний і дискурсивний конструкт, що здійснюється через мовленнєві практики та поновлюється у взаємодії персонажів. Теоретичний ґрунт дослідження становлять праці з гендерної лінгвістики, аналізу дискурсу та прагматики, зокрема ідеї Р. Лакофф, Д. Таннен, Дж. Батлер та актуальних франкомовних науковців. Особливу увагу надано особливості французької мови як гендерно позначеної системи, а також соціокультурним процесам фемінізації мовлення у франкомовному середовищі. Матеріалом для аналізу стали французькі фільми ХХІ століття, у яких простежено типові риси мовлення жіночих та чоловічих персонажів. На лексичному рівні виявлено розбіжності у вживанні фемінітивів, емоційно-оцінної мовної одиниці, інтенсифікаторів, забороненої лексики та звертань. На прагматичному рівні досліджено тактики ввічливості, прямі й непрямі мовленнєві акти, перехоплення ініціативи, чергування у розмові, а також особливості застосування гумору та іронії. Підсумки дослідження свідчать що французький кінодискурс не лише відображає усталені гендерні стереотипи, а й виявляє тенденцію до їхньої зміни. Разом із цим гендерні мовленнєві зразки виявляються не ізольовано, а у взаємодії з іншими суспільними факторами, зокрема віком, соціальним класом і становищем героїв.