Політика академічної доброчесності

Політика академічної доброчесності

Академічна доброчесність дуже важлива для розвитку науки, наукових видань та університетів. Дотримання авторами вимог академічної доброчесності – запорука успішного розвитку журналу, підвищення його цитованості та розширення кола читачів.

У політиці щодо порушень академічної доброчесності редакційна колегія керується Законом України «Про освіту», Законом України «Про вищу освіту», Законом України «Про академічну доброчесність», Етичним кодексом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також «Положенням про систему виявлення та запобігання академічному плагіату у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка» (2020 р.).

Згідно з положенням підпункту 3¹ пункту 1 статті 58 Закону України «Про вищу освіту», науково-педагогічні, наукові й педагогічні працівники зобов’язані: «дотримуватися в освітньому процесі та науковій (творчій) діяльності академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами вищої освіти».

Відповідно до Етичного кодексу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, члени університетської спільноти зобов’язані:

- обстоювати цінності академічної доброчесності та дотримуватися її правил у всіх видах діяльності в університетському просторі та за його межами (пункт 2.15);

- дбати про особисту та університетську наукову репутацію при організації та проведенні науково-технічної діяльності (пункт 2.18);

- вважати неприпустимим надання неправдивої інформації щодо власної освітньої, наукової, творчої діяльності та її результатів, привласнення авторства текстів, зокрема академічних, виконаних іншими особами (пункт 2.19).

Відповідно до статті 42 Закону України «Про освіту», «академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень».

Порушеннями академічної доброчесності, які можуть бути виявлені під час редакційно-видавничого процесу, є:

• відчуження авторства – передача автором (авторами) створеного ним (ними) на замовлення або без такого замовлення, платно чи безоплатно, академічного твору (його частини) іншій особі та подальше оприлюднення такого академічного твору (його частини) із зазначенням як автора особи, яка не є його (її) автором (стаття 23 Закону України «Про академічну доброчесність»);
• академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукового (творчого) результату, отриманого іншою особою (іншими особами), як результату власної академічної діяльності та/або відтворення в академічному творі чи навчальній роботі (частково або повністю) раніше оприлюдненого (опублікованого) твору (навчальної роботи) іншого автора (інших авторів) без посилання на відповідне джерело інформації та/або його (її) автора (авторів) (за наявності інформації про автора/авторів), та/або оприлюднення в академічному творі (навчальній роботі) перекладу іншомовного твору (його частини) без зазначення автора (авторів) перекладеного твору (стаття 24 Закону України «Про академічну доброчесність»);
• приписування авторства –оприлюднення твору, серед авторів якого зазначена особа, яка не брала участі у його створенні (стаття 25 Закону України «Про академічну доброчесність»);
• самоплагіат – оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів без зазначення інформації про джерело попереднього оприлюднення (стаття 26 Закону України «Про академічну доброчесність»);
• фабрикація – вигадування суб’єктом академічної діяльності даних чи фактів про результати власної академічної діяльності (стаття 27 Закону України «Про академічну доброчесність»);
• фальсифікація – свідома зміна чи модифікація наявних даних, що призводить до створення завідомо неправдивої інформації щодо результатів академічної діяльності (стаття 28 Закону України «Про академічну доброчесність»);
• недоброчесне використання результатів, згенерованих штучним інтелектом (стаття 29 Закону України «Про академічну доброчесність»);
• обман – надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування авторами (п. 4 статті 42 Закону України «Про освіту»);
• надання або отримання учасником редакційного процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру для спотворення публікаційного процесу та ухвалення позитивного рішення про публікацію статті;
• необ’єктивне оцінювання поданої до публікації роботи – свідоме завищення або заниження оцінки результатів, змісту дослідження, рецензентами або редакторами;
• внесення змін до тексту поданого рукопису без узгодження з авторами.

Для забезпечення дотримання академічної доброчесності, рукописи статей, які надходять до редакції збірника «Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики», підлягають обов’язковій перевірці на академічний плагіат на етапі подання роботи до розгляду для публікації сервісом перевірки на плагіат StrikePlagiarism.

Усі заяви про порушення академічної доброчесності мають бути передані головному редакторові. У разі підозри в порушенні академічної доброчесності головні редактори діятимуть згідно з відповідними інструкціями COPE, Закону України «Про академічну доброчесність» та внутрішніми документами засновника видання – Етичним кодексом Київського національного університету імені Тараса Шевченка та «Положенням про систему виявлення та запобігання академічному плагіату у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка» (2020 р.).

Якщо рецензенти або редактори дадуть коментар про потенційне порушення академічної доброчесності, авторам буде запропоновано дати пояснення. Якщо пояснення задовільні й проблема є результатом помилки чи непорозуміння, проблему можна легко розв'язати. Якщо ні, рукопис буде відхилено або відкликано, а редакція може накласти заборону на публікацію такого автора (авторів) у журналі протягом певного періоду часу.

У разі опублікованого плагіату або подвійної публікації в кількох журналах, буде зроблено оголошення з поясненням ситуації.

Якщо звинувачення стосуються авторів, процес рецензування та публікації їхнього подання буде зупинено до закінчення зазначеного процесу. Розслідування буде проведено, навіть якщо автори відкликають рукопис.

Якщо звинувачення стосуються рецензентів або редакторів, їх буде замінено в процесі рецензування під час поточного розслідування справи.

За порушення академічної доброчесності автори, рецензенти та/або редактори можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

• відмова у публікації з повідомленням інституції – основної афіліації автора чи рецензента щодо порушення академічної доброчесності, виявленого під час редакційного процесу;
• позбавлення редактора, рецензента права брати участь у роботі редакції видання.

Кожна особа, щодо якої порушено питання про те, що вона порушила академічну доброчесність / не дотрималась академічної доброчесності, має такі права:

• ознайомлюватися з усіма матеріалами перевірки щодо встановлення факту порушення академічної доброчесності, подавати до них зауваження;
• особисто або через представника надавати усні та письмові пояснення або відмовитися від надання будь-яких пояснень, брати участь у дослідженні доказів порушення академічної доброчесності;
• знати про дату, час і місце й бути присутньою під час розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності та притягнення її до академічної відповідальності;
• оскаржити рішення про притягнення до академічної відповідальності до органу, уповноваженого розглядати апеляції, або до суду (п. 8 статті 42 Закону України «Про освіту»).

До порушень академічної доброчесності не належить «чесна помилка» або розбіжності в думках.