ПСЕВДОАНГЛІЦИЗМИ ТА СЕМАНТИЧНІ ВІДХИЛЕННЯ АНГЛІЙСЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

Автор(и)

  • Віра Рубан ORCID: 0000-0002-4708-0656 кандидат філологічних наук, доцент кафедри романських мов, Київський національний лінгвістичний університет (Міністерство освіти і науки України) 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 73 , Київський національний лінгвістичний університет image/svg+xml

DOI:

https://doi.org/10.17721/2663-6530.2026.49.7-15

Ключові слова:

псевдоангліцизми, семантичне відхилення, англійські запозичення, французька мова, лексичне запозичення, мовні контакти, полісемія, семантична зміна

Анотація

У цьому дослідженні розглядається явище псевдоангліцизмів у сучасній французькій мові, з особливим акцентом на їх семантичне відхилення від відповідних англійських лексем. Псевдоангліцизми – це запозичення, які зберігають англійську форму, але набувають у французькій мові значень, що суттєво відрізняються від значень у мові-джерелі. На відміну від несправжніх англіцизмів, для яких не існує прямого англійського відповідника, псевдоангліцизми присутні в мові-джерелі, але функціонують у французькій із відмінним семантичним значенням. У статті проаналізовано, як ці лексеми проходять процеси семантичної трансформації, морфологічної адаптації, формування полісемії та культурної інтеграції в мові-реципієнті. Дослідження підкреслює різницю між псевдоангліцизмами та несправжніми англіцизмами, демонструючи її теоретичну значущість для класифікації англійських запозичень та розвитку більш тонкої теорії лексичного запозичення. Крім того, розглядається діахронна еволюція цих запозичень, показуючи, як семантичне розширення, звуження та дериваційні процеси формують їх сучасне використання у французькій мові. Розглядаючи псевдоангліцизми в ширшому контексті мовних контактів і глобалізації, дослідження надає цінні відомості про динамічну взаємодію англійської та французької мов та продуктивну роль англійських запозичень у збагаченні сучасної французької лексики.

Посилання

1. De Grand Combe, F. (1954). De l’anglomanie en français. Français moderne, 22, 187–200.

2. George, K. E. M. (1976). Anglicisms in contemporary French. Modern Languages Journal. Linguistic Aspects, 51(1), 63–68.

3. Guilbert, L. (1959). Anglomanie et vocabulaire technique. Le Français moderne XXVII, 272–295.

4. Guilbert, L. (1975). La créativité lexicale. Paris: Larousse.

5. Guiraud, P. (1971). Les mots étrangers. Paris: PUF.

6. Léopold, J. (2021). Sommes-nous [réellement] envahis par les anglicismes ? Deux décennies d’anglicismes. Lengas, 89. https://doi.org/10.4000/lengas.5200

7. Misanchuk, M. (1997). Anglicismes dans la presse française: L'Express et le Nouvel Observateur (1991 à 1995). Calgary: Alberta.

8. Ruban, V. (2025). La catégorie d’emprunts anglais intégraux dans le discours des médias français contemporains. Problems of Semantics, pragmatics and cognitive linguistics, 48. https://doi.org/10.17721/2663-6530.2025.48.03

9. Saugera, V. (2017). La fabrique des anglicismes. Travaux de linguistique, 75(2), 59–79. https://doi.org/10.3917/tl.075.0059

10. Zanola, M. T. (1991). L’emprunt lexical anglais dans le français contemporain: Analyse d’un corpus de presse (1982–1989). Brescia: La Scuola.

Завантаження

Опубліковано

2026-01-29

Номер

Розділ

Статті

Як цитувати

Рубан, В. (2026). ПСЕВДОАНГЛІЦИЗМИ ТА СЕМАНТИЧНІ ВІДХИЛЕННЯ АНГЛІЙСЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ. ПРОБЛЕМИ СЕМАНТИКИ, ПРАГМАТИКИ ТА КОГНІТИВНОЇ ЛІНГВІСТИКИ, 1(49), 7-15. https://doi.org/10.17721/2663-6530.2026.49.7-15