МОВНА НАДЛИШКОВІСТЬ ЯК ПОЕТИКА ПОВСЯКДЕННОГО У ФІЛЬМІ «ЗЕЛЕНИЙ ПРОМІНЬ» ЕРІКА РОМЕРА

Анотація

У статті досліджується аналіз мовленнєвих стратегій у фільмі Еріка Ромера, зосереджуючись на феномені мовної надлишковості як художньому засобі вираження екзистенційних тем. Дослідження розкриває, шо Е. Ромер використовує мовну надлишковість не просто як стилістичний прийом, а як потужний інструмент для передачі внутрішнього стану персонажів та їхніх екзистенційних пошуків. Проаналізовано, як паузи, повтори, незавершені речення та фатична комунікація стають засобами вираження психологічної напруги та неможливості справжньої комунікації. Теоретична база дослідження ґрунтується на концепціях Романа Якобсона (фатична функція мови), Ролана Барта (значуща буденність) та Моріса Бланшо (мовлення повсякденності), що дозволяє глибше зрозуміти, як мовна надлишковість у фільмі відображає сучасні комунікативні парадокси. Особливу увагу приділено тому, як Е. Ромер трансформує звичайні, на перший погляд, діалоги у складні психологічні конструкці. Стаття підкреслює актуальність цієї проблематики в сучасному світі, де комунікація часто зводиться до формальних обмінів фразами, а справжній діалог стає дефіцитом.