ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СМИСЛОВОГО ПОЛЯ ДЕСКРИПТИВНИХ ТЕКСТІВ (НА МАТЕРІАЛІ ДЕСКРИПЦІЇ ОБРАЗУ БЕЗІМЕННОГО У РОМАНІ А. МАНДЗОНІ «ЗАРУЧЕНІ»

Анотація

У статті проаналізовано лінгвопрагматичні особливості дескриптивних текстів, присвячених опису негативного персонажа Безіменного у романі А. Мандзоні «Заручені». Було встановлено, що закономірності квантування інформації у смисловому полі дескриптивних текстів можна схематично представити у такий спосіб: референт-суб’єкт – якість референта (оцінка) – локативні маркери (особливості перцепції) – темпоральні маркери (послідовність потенційних дій, повторюваність), розгортання каузальних структур. Було встановлено, що організація смислотворення дескриптивного тексту визначається модальним значенням внутрішньої можливості, в основі якого знаходиться зв'язок «узагальнена якість – потенційна здатність». Зв'язок суб’єкта та його імманентних характеристик визначає квантування інформації і протидіє відкритості каналів інформаційного розгортання. Часові відношення виражаються за допомогою Imperfetto (повторюваність, узагальненість), Modo Condizionale (оцінність), Periodo Ipotetico (розгортання каузальних структур). У смисловому просторі роману А. Мандзоні «Заручені» денотативні лексичні одиниці (оцінно нейтральна лексика, локативні маркери) можуть набувати оцінного значення під впливом дії поля. У дескриптивних текстах вербалізуються системоформотворчі смисли «імманентна властивість», «потенційна здатність», «оцінність», «зумовленість», «узагальненість». До різнорівневих мовних засобів їх вербалізації належать Imperfetto, Modo Condizionale, лексичні одиниці оцінної семантики, Periodo Ipotetico, екзистенційний предикат essere, дієслова семантики руху у складі стилістичного прийому персоніфікації, дієслова каузальної семантики, модальні одиниці внутрішньої можливості potere, ardire. Дієслова семантики руху вживаються у складі персоніфікацій при описі природних явищ (saliva, si spiegava, scorreva). Дієслова на позначення дій суб’єкта як потенційно можливих при розгортанні каузальних структур вводяться не безпосередньо, а через модальні дієслова внутрішньої можливості potere, ardire; при цьому темпоральні маркери фіксують послідовність типових дій. Для дескрипції образу Безіменного у романі «Заручені» А. Мандзоні обирає тропи, що є організованими за принципом релевантної виділеності. Синонімічний ряд лексичних одиниць з оцінною конотацією задає негативну оцінку у смисловому полі. Дескриптивний текст моделює перцепцію «зверху донизу», що узгоджується з рисами характеру персонажу. Персоніфікація виконує функцію акцентування (sporge in fuori), метонімія – узагальнення (квантори всезагальності: tutto, nessuno), уподібнення та епітети – оцінки. За допомогою антитези та градації вербалізується перцепція у напрямку «згори донизу». Ключовим тропом є антитеза, що відображає протистояння між негативним персонажем і оточенням. Метонімія та синекдоха утворюють антитезу, що акцентує контраст між всесильністю Безіменного і безсиллям його ворогів.

_______________

Література:

1. Манакін, В. М. Зіставна лексикологія (Київ: Знання, 2004), 326.
2. Охріменко, В. І. «Онтологія та гносеологія категорії модальності в італійській мові» (дис. д-ра філол. наук, Київ, 2012), 612.
3. Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст, за ред. Марії Зубрицької (Львів: Літопис, 1996), 633.
4. Fillmore, Ch. Frame semantics and the nature of language «Annals of the New York Academy of Sciences: Conference on the Origin and Development of Language and Speech» 280 (1976): 20-32.
5. Lala L. Tipi e generi testuali. URL: https://www.treccani.it/enciclopedia/tipi-di-testo_(Enciclopedia-dell'Italiano)/ (accessed 27.02.24).
6. Samir, A., Salama, R. «Struttura e narratore ne I Promessi Sposi di Alessandro Manzoni» Romanica Silesiana, 17 (1) (2020): 138-150. URL: https://doi.org/10.31261/RS.2020.17.11 (accessed 25.01.24).

Джерела ілюстративного матеріалу:

1. ManzoniA. I promessi sposi (Milano: Mondadori, 1985),