ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ АФІКСАЛЬНИХ ДЕРИВАТІВ У СМИСЛОВОМУ ПОЛІ РОМАНУ Л. КАПУАНИ «МАРКІЗ РОККАВЕРДІНА»)

Анотація

У статті проаналізовано лінгвопрагматичний потенціал афіксальних дериватів у смисловому полі роману одного з найвизначніших представників італійського веризму Л. Капуани «Маркіз Роккавердіна». Cмислове поле роману веризму «Маркіз Рокаавердіна» грунтується на поляризованих референтних групах (пов’язаних з позитивними й негативними персонажами), що реалізують протиставлення «феодали – бідні верстви населення». Референтна група включає суб’єкта (персонажа) як представника соціального прошарку, місце його проживання, оточуючі предмети, ландшафт і має польову структуру. Ядром референтної групи є суб’єкт (персонаж), що належить до вищого vs нижчого соціального прошарку, приядерною зоною – місце проживання, оточуючі предмети, ландшафт, ближня периферія – характеристики місця проживання, оточуючих предметів, ландшпфту. Ядро референтної групи визначає розгортання смислового простору в певному напрямку у залежності від оцінки персонажу і задає напрям типізації умов смислотворення. В основі польової структури знаходиться ступінь детермінованості, що зменшується у напрямку від ядра до периферії. Поляризованість референтних груп, що реалізують протиставлення «феодали – бідні верстви населення», виявляється в смислових відношенням контрадикторності, що включають афіксальні деривати та їхні дескриптори. Смислові відношення контрадикторності виявляються в стилістичному прийомі антитези, що функціонує не лише на рівні висловлювання, але і на трансфрастичному, і, ширше, текстономічному рівні. Виявлення лінгвопрагматичного потенціалу афіксальних дериватів відбувається через встановлення смислових зав’язків у смисловому просторі художнього тексту. Вибір автором афіксальних дериватів є прагматично зумовленим.

____________

Література:

1. Манакін, В. М. Зіставна лексикологія (Київ: Знання, 2004), 326.
2. Охріменко, В. І. «Онтологія та гносеологія категорії модальності в італійській мові» (дис. д-ра філол. наук, Київ, 2012), 612.
3. Селіверстова, А. О. Лінгвопрагматичні особливості функціонування афіксальних дериватів у літературі веризму (на прикладі роману Л. Капуани “Il Marchese di Roccaverdina”) Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики 43 (2023): 81-91.
4. Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст, за ред. Марії Зубрицької (Львів: Літопис, 1996), 633.
5. Adriano, F. Alienazione, nevrosi e follia: esiti della ricerca scientifica nella narrativa italiana tra Otto e Novecento (Sassari: Università di Sassari, 2009), 297.
6. Fillmore, Ch. Frame semantics and the nature of language «Annals of the New York Academy of Sciences: Conference on the Origin and Development of Language and Speech» 280 (1976): 20-32.
7. Jochimsen, M. Luigi Capuana e Federico de Roberto e il fine del verismo italiano (Leipzig: Verlag, 2010), 20.
8. Kay, P., Kempton, W. What is the Sapir-Whorf Hypothesis? New Series 86 (1): 65-79.
9. Ledda, C. La Ricerca della lingua nelle novelle del primo Capuana (1867/1889) (Sassari: Università degli studi di Sassari, 2011), 317.
10. Micheli, M.S. La formazione delle parole. Italiano e altre lingue (Roma: Carocci Editore, 2020), 240.
11. Muoio, I. «Tra il naturalismo di ‘costì’ e il verismo ‘di qui’.» Incontri: Rivista europea di Studi Italiani 33 (2): 52-64.

Джерела ілюстративного матеріалу:

1. Capuana, L. Il marchese di Roccaverdina (Milano; Mondadori, 2010), 309.