ІРОНІЯ ЯК ДИСКУРСИВНА ВПЕВНЕНІСТЬ / НЕВПЕВНЕНІСТЬ
DOI:
https://doi.org/10.17721/2663-6530.2022.41.17Ключові слова:
іронія, непевність, невизначеність, дискурс, імплікаціяАнотація
Стаття присвячена іронії як мовному засобу, яке позначене невизначеністю та ідеальному інструменту вираження критичного ставлення автора до певних політичних, суспільних, моральних явищ у непрямий і прихований спосіб. Теоретичні аспекти, викладенні у вступній частині, проілюстровані в основному тексті статті на прикладі літературних творів французьких письменників Оноре де Бальзака, Теофіля Готьє, Клода Руа, іспанських письменників Каміло Хосе Сели, Карлоса Руіса Сафона та мозамбікського письменника Міа Коуту.
Особистий внесок авторів полякає в розгляді іронії як універсальної мовної категорії, притаманної різним мовам (у нашому випадку, іспанській, французькій та португальській), різним стилям (у статті проаналізоване вживання іронії в літературних творах та засобах масової інформації) та для різних літературних течій (романтизм, реалізм, модернізм та постмодернізм).
##submission.downloads##
Опубліковано
Версії
- 2022-12-08 (2)
- 2022-12-05 (1)